Спориш звичайний (гірчак звичайний)

Polygonum aviculare L. s. I.

Морфо-біологічні особливості

Однорічна гола рослина з розгалуженими висхідними розпростертими або сланкими стеблами 10-100 см заввишки. Листки дрібні, еліптичні, ланцетні, тупуваті або злегка загострені; пазухи плівчасті. Квітки дрібні, в пазухах листків, оцвітина п'ятироздільна зеленувато-біла або зеленувато-рожева. Плід -тригранний матовий горішок. Цвіте в травні-серпні, плоди достигають в липні-вересні [7, 9].

Сировина - надземна частина рослин без огрубілих частин - трава (Herba Polygoni avicularis), зібрана до та під час цвітіння [4].

Поширення

Широко розповсюджений космо-політний комплекс видів [8]. Є найбільш поширеним з українських видів гірчаку, які застосовують у медичній практиці. Зростає по всій Україні на рудеральних місцях, хоча на півдні - менш рясно [3,5].

Еколого-фітоценотичні особливості

Спориш - типовий вид сільських подвір'їв, узбіччя польових доріг, утворює щільні зарості на пустирях, по берегах річок навіть з високим ступенем пасовищної дигресії [6]. Зрідка заходить в посіви та на перелоги, в молоді лісокультури. Часто, особливо в роки з вологим дощовим літом, утворює суцільні зарості на подвір'ях, глухих сільських вулицях, у садах. Посухостійкий, легко витримує засолення, значне ущільнення грунту, хоча на ділянках з достатнім зволоженням сировинна продуктивність є вищою; добре відновлюється після скошування чи випасання. При відсутності активної конкуренції з боку видів природної флори формує монодомінантні зарості на вологих ущільнених грунтах.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Природні ресурси споришу в Україні великі [3], лімітування заготівлі недоцільне. Основний сировинний регіон охоплює Волинську, Рівненську, Вінницьку, Чернігівську, Полтавську області. Дещо меншими є запаси в Карпатському регіоні, на більшій частині Лісостепу та в Степу, однак і тут можливі щорічні заготівлі трави в обсязі 1-3 т для кожної адміністративної області. В Україні наявні ресурси дозволяють щорічно заготовляти більше 40 т сировини споришу.

Використання лікарської сировини

Застосовують при хворобах нирок, печінки, зокрема при каменях в них, при гастритах з підвищеною і недостатньою кислотністю, проносах, хронічному запаленні сечового міхура, маткових кровотечах після пологів, аборту, при ранах - як свіжих, так і задавнених, а також при малярії, туберкульозі легень, гіпертонії [2]. Трава споришу входить до складу збору Здренка [1]. Справляє в'яжучу, діуретичну, кровоспинну, гіпотензивну, протипухлинну, жарознижуючу, тонізуючу, протизапальну дію.

Література

1. Зинченко Т.В., Cmaxue И.В., Мякушко Т.Я. и др. Лекарственные растения в гастроэнтерологии. - К.: Наук, думка, 1990. - С. 58.
2. Kapxym В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1978.- С. 161-162.
3. Козъяков О.С., Осетрова О.І., Зиль І.П. Лікарські види роду Polygonum L. на Україні // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, №2. - С. 42-45.
4. Кузнецова МЛ. Лекарственное растительное сырье и препараты. - М.: Высш. шк., 1987. - С. 103-104.
5. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин України. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - С. 27-29.
6. Никитин В.В. Сорные растения флоры СССР. - Л.: Наука, 1983. - С. 148.
7. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко T.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 42.
8. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. - К.: Наук.думка, 1991. - С. 112.
9. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - Т. 4. - С. 200-201.