Барвінок малий

Vinca minor L.

Морфо-біологічні особливості

Вічнозелений чагарничок з еліптичними, цілокраїми, шкірястими листками. Стебло лежаче, до 60 см завдовжки, самовкорінюване, від нього вгору відходять квітконосні пагони. Квітки пазушні, нечисленні, поодинокі; віночок трубчасто-воронковидний, п'ятипелюстковий, інтенсивно-синій або темно-блакитний. Плоди - циліндричні дволистівки, трохи серповидно зігнуті, загострені. Насіння довгасте, циліндричне. Цвіте в травні, плоди достигають в червні, але плодоносні особини трапляються дуже рідко [3, 4].

Сировиною є листя (Folium Vincae), зібране у фазу цвітіння та на початку плодоношення.

Поширення

Європейський вид. В Україні зростає в південних лісових, лісостепових та північних степових районах, в передгір'ї Криму та Карпат [6].

Еколого-фітоценотичні особливості

Барвінок росте в дубово-грабових, букових, дубових, дубово-соснових лісах, серед чагарників, на галявинах, узліссях у вигляді суцільних заростей, на вирубках, схилах річкових долин. В оптимальних ценоекологічних умовах масиви барвінку малого можуть займати площу в десятки гектарів [2]. Невибагливий до освітлення, добре росте і розмножується в тінистих грабових і грабово-дубових лісах; надає перевагу багатим грунтам, не надто зволоженим, хоча трапляється і на щебенистих схилах та кам'янистих ділянках. У горах переважно займає схили західної та північно-західної експозицій. Тіневитривалий, хоча трапляється і на відкритих сонячних ділянках, де краще цвіте, ніж у затінених місцезростаннях.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Основний ресурсний регіон барвінку малого в Україні охоплює Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Тернопільську, Львівську та Хмельницьку області [1]. Фрагментарно трапляється на території Вінницької, півдні Волинської та Рівненської областей. Стан ресурсів на даному етапі вимагає лімітування та контролю обсягів заготівлі сировини.

Барвінок знаходиться під регіональною охороною на території Луганської і Полтавської областей.

Використання лікарської сировини

Рослина отруйна. Має гіпотензивну, протизапальну, кровоспинну та в'яжучу дію. Застосовують при гіпертонії (препарати "Вікатон", "Девінкан", "Вінкапан" та ін.). У народній медицині рекомендують при гіпертонії, діареї, дизентерії, туберкульозі, мігрені, як кровоспинний засіб, зовнішньо - при опіках, гнійних ранах, захворюваннях шкіри [4, б].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.ї ГУГК, 1980. - С. 199.
2. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук Я.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 69-61.
3. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1978. - С. 31-82.
4. Перееозченко И.И.>Заверуха В.В., Андриенко ГЛ. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 18-19.
б. Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Caprifoliaceae-Plantaginaceae. - Л.: Наука, 1990. =- С. 42-48.
б. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1967. - Т. 8. - С. 261-262.