Плаун булавовидний

Lycopodium clavatum L.

Морфо-біологічні особливості

Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим, до 100 см завдовжки, розгалуженим стеблом, густо вкритим дрібненькими голчастими вічнозеленими листочками. На верхівках гілочок розміщуються по два, рідше по три-п'ять спороносних колосків на довгих розгалужених ніжках; споролистки з волосовидним закінченням, у нижній частині кожного споролистка міститься нирковидний спорангій з численними спорами[10].

Лікарською сировиною є спори та надземна частина плауна булавовидного. Спори достигають в серпні і набувають світло-жовтого кольору. Збирають їх у міру достигання [2].

Поширення

Голарктичний вид [1]. В Україні поширений переважно на Поліссі та в Карпатах, зрідка трапляється в північних лісостепових районах. На Лівобережжі доходить до Степу, а найпівденніші на Правобережжі площі місцезростання плауна відмічені поблизу Канева [5].

Еколого-фітоценотичні особливості

Плаун булавовидний - облігатний ценоелемент борового флороцено-комплексу. Основні місцезростання виду на Поліссі пов'язані з сосновими лісами вересовими та зеленомоховими [9], де він фрагментарно зростає на ділянках зі зрідженим деревостаном. Надає перевагу свіжим кислим дерново-підзолистим грунтам, хоча й зростає на багатих гумусом бурих не-карбонатних грунтах [4].

Високочутливий до антропогенного навантаження і погано відновлюється після лісогосподарських робіт та заготівлі надземної частини (до 20 років). Причому заготівля спор безпосередньо не шкодить популяціям, однак заготівельники, як правило, зривають спороносні колоски, пошкоджуючи при цьому рослини.

Завдають шкоди популяціям плауну також лісогосподарські роботи. На вирубках соснових лісів, при слабо розвиненому моховому покриві або в разі його відсутності, популяції плауну булавовидного можуть зникнути протягом 1-2 років. При наявності добре розвиненого мохового покриву популяції добре відновлюються та інколи зберігаються на вирубці тривалий час.

Стан природних ресурсів та їх охорона

У цілому вид має значне поширення в карпатських та поліських соснових лісах, однак його сировинна база на даний час виснажена.

Обмежені сировинні запаси плауна булавовидного, використання яких підлягає суворому контролю, є на території Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Львівської областей, однак мова йде не про 4-6 т [1], а лише про десятки кілограмів.

Лімітовані заготівлі спор плауна можливі також в Західному Поліссі, на території екологічно чистих районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської областей [8].

При зборі спор для власних потреб недопустимо пошкоджувати рослини чи виривати їх з коренями.

Вид знаходиться під регіональною охороною на території Тернопільської, Сумської та Полтавської областей.

Використання лікарської сировини

В медицині використовують спори плауна, які застосовують як дитячу присипку, а також для виготовлення пілюль та різних ліків [7], як протизапальний, болетамувальний, сечогінний засіб.

Внутрішньо в народній медицині спори і надземну частину плауна вживають при захворюваннях печінки, запальних процесах нирок та сечового міхура, дихальних шляхів, для присипки ран тощо [4, 6].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 227.
2. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 58.
3. Екофлора України. Том І / Під заг. ред. Я.П. Дідуха. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - С. 68-69.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1978. - С. 136-138.
5. Клоков М.В. Псаммофильные флористические комплексы на территории УССР (опыт анализа псаммофитона) // Нов. системат. высш. и низш. раст. - К.: Наук, думка. 1980. - С. 90-150.
6. Комендар В. Лікарські рослини. - Ужгород: Закарп. обл. кн.-газ. вид-во, 1961. - С. 18.
7. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник.- К.: УРЕ, 1992. - С. 308.
8. Мінарченко В.М. Стан та використання ресурсів дикорослих лікарських рослин України // Нац. доп. про стан навкол. природ, середов. в Україні, 1995. - К.: Вид-во
Раєвського, 1997. - С. 34-35.
9. Охримович В.М. Лікарські рослини Волині та їх приуроченість до флороценотичних комплексів // Укр. ботан. журн. - 1986. - 43, №4. - С. 33-37.
10. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1938. - Т. 1 . - С. 139-140.