Дуб звичайний

Quercus robur L.

Морфо-біологічні особливості

Дерево до 40 м заввишки, з дуже розгалуженим стовбуром. Листки довгастооберненояйцевидні, лопатеві. Квітки одностатеві, дрібні, з зеленуватою оцвітиною; чоловічі - зібрані повислими рідкими сережками, а жіночі - по одній-три на довгих квітконосах. Плід - горіх, оточений при основі мисочкою (жолудь) [9].

Лікувальне значення має кора (Cortex Quercus), жолуді і гали, які утворюються на листках [2, 6].

Поширення

Зростає по всій території України за винятком південних степових районів [7].

Еколого-фітоценотичні особливості

Одна з основних лісоутворюючих порід в Україні. Площі лісів з дубом складають сотні тисяч гектарів. В Україні значно поширені як чисті діброви, так і дубово-грабові та дубово-соснові ліси [10], широко культивують дуб звичайний в полезахисних смугах, насадженнях біля доріг, зелених насадженнях, парках. У Карпатах зростає на висоті 500-600 м н.р.м., в Криму - частіше на північних схилах гір [3, 8].

Віддає перевагу середньозволоженим сірим лісовим суглинкам, деградова-ним чорноземам, буроземам (в горах), алювіальним грунтам (у заплавах) [1].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси сировини в Україні великі. Щорічно можна заготовляти тони кори. Основні заготівлі проводять при рубках в Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Львівській, Рівненській, Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій областях [3]. Враховуючи те, що основні заготівлі кори проводять зі зрубаних дерев (наприклад, рубки догляду), лімітування обсягів заготівлі кори дуба недоцільне.

Використання лікарської сировини

Дубову кору застосовують при хворобах шлунка, колітах, проносах, рахіті, шлункових кровотечах, захворюваннях нирок; зовнішньо - при загальному ослабленні організму для ванн, нерозбавленим відваром полощуть рот при стоматитах, ангінах, для зміцнення ясен, при екземах [4]. Сушені жолуді, очищені від лушпиння і потовчені на порошок, вживають при захворюванні сечового міхура і як послаблююче. З вилущених і піджарених жолудів роблять кавовий напій, яким лікують рахіт, анемію [5].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 231.
2. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 37-38.
3. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 42.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас- К.: Здоров'я, 1978. - С.76-78.
5. Комендар В. Лікарські рослини. - Ужгород: Закарп. обл. кн.-газ. вид-во, 1961. - С. 25-26.
6. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник.- К.: УРЕ, 1992. - С. 303-304.
7. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - С. 18.
8. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 164.
9. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - Т. 4. - С. 125-131.
10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. - К.: Наук, думка, 1982. - 288 с.