Яловець звичайний

Juniperus communis L.

Морфо-біологічні особливості

Вічнозелений кущ 2-4 м заввишки. Рідше трапляється як дерево. Листки голчасті, лінійношилоподібні, колючі, знизу з тупим широким кілем, розташовані кільцями по три. Плоди - несправжні ягоди (так звані "шишкоягоди"), чорні з сизим нальотом або ж синьо-чорні і складаються з трьох м'ясистих лусочок; містять по жовто-бурій насінині. Цвіте у травні і червні, шишкоягоди достигають на другий рік восени [10].

З лікувальною метою використовують шишкоягоди (Fructus Juniperi communis) [5], які збирають восени (вересень-жовтень).

Поширення

Яловець характеризується циркумбореаль-ним типом ареалу [1]. В Україні зростає на Поліссі, в Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, зрідка в північних лісостепових районах [7], Лівобережжі, в Степу - поодиноко

Еколого-фітоценотичні особливості

Основні місцезростання яловцю на Поліссі пов'язані з різновіковим рідколіссям на піщаних горбах [8]. Зростає на узліссях та галявинах, серед чагарників, інколи утворює чітко виражений підлісок [2], іноді - зріджені зарості на десятках і навіть сотнях гектарів (Івано-Франківська, Львівська, Волинська області) [4].

Зростає на сухих, свіжих, кислих, нейтральних піщано-кам'янистих, малогумусних бідних грунтах, піщаних дюнах [3].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси плодів яловцю в Україні великі. Однак вони скорочуються в результаті розкорчовування чагарників та насаджування на їх місці лісів. Середньорічна заготівля шишкоягід яловцю у 1977-1979 рр. становила 65,5 т [3], на даний час промислова заготівля для медичних потреб не ведеться. Заготівля плодів яловцю не завдає шкоди наявним запасам, якщо при зборі плодів дотримуватися правил збору.

Вид перебуває під регіональною охороною на території Чернігівської, Сумської та Полтавської областей.

Використання лікарської сировини

Плоди яловцю мають сечогінну, дезинфікуючу, відхаркувальну, жовчогінну, активуючу роботу шлунка дію. У вигляді настою їх призначають при набряках, пов'язаних з нирковою недостатністю та порушенням кровообігу, хронічних пієлітах, циститах, сечо- та жовчнокам'яній хворобах, цирозі печінки, захворюваннях травного каналу, хронічних захворюваннях дихальних шляхів (трахеїти, ларингіти, бронхіти). Зовнішньо плоди та гілки рослини застосовують при ревматизмі, подагрових болях (приймають ванни) та захворюваннях шкіри (примочки, компреси). Плоди слід приймати в складі рослинних зборів. Вживати препарат тривалий час не рекомендується [5, 8].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК , 1980. - С. 267.
2. Балашов Л.С. Яловець звичайний (Juniperus communis L.) в лісах Поліського заповідника та його фітоценотична роль // Укр. ботан. журн. - 1974. - 31, №4. - С. 525-527.
3. Екофлора України. Том І // Під ред. Я.П. Дідуха. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - С. 247-248.
4. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 163-164.
5. Комендар B.I. Лікарські рослини. - Ужгород: Закарп. обл. книж.-газ. вид-во, 1961. -С. 23.
6. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. - К.: УРЕ, 1992. - С.490-491.
7. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
8. М'якушко В.К. Поширення яловцю звичайного на Правобережному Поліссі України // Укр. ботан. журн. - 1979. - 27, №2. - С. 250-252.
9. Перєвозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 107-108.
10. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1938. - Т.1 . - С. 182-184.