Гірчак перцевий, водяний перець
Persicaria hydropiper (L.) Delarbre = Polygonum hydropiper L.
Морфо-біологічні особливості
Однорічна рослина з прямостійними, голими, червонуватими стеблами 20-90 см заввишки. Листки чергові, ланцетовидні; піхви плівчасті, червонуваті, циліндричні. Квіти дрібні, з білувато-рожевою або зеленувато-білуватою залозистою чотирироздільною оцвітиною; зібрані в негусті, переривчасті, довгі, тонкі суцвіття-китиці на верхівках стебла і гілочок. Плоди темно-коричневі матові тригранні горішки в оцвітині. Цвіте з червня по серпень, плоди дозрівають в серпні-вересні [2, 6].
Сировиною є надземна частина (Herba Polygoni hydropiperis), зібрана під час цвітіння з липня до половини серпня [4]. В народі часто плутають гірчак перцевий з гірчаком плямистим, однією з суттєвих відмінностей цих видів є відсутність бурих плям на листках гірчаку перцевого.
Поширення
Голарктичний вид, поширений майже по всій Європі [1]. В Україні зростає по всій території за винятком Полинового Степу [3], рідко - в Криму.
Еколого-фітоценотичні особливості
Як гігрофіт і геліофіт гірчак перцевий [5] розсіяно зростає на відкритих ділянках по берегах річок, стоячих водойм, канав, на вологих луках; зрідка - як бур'ян на мокрих полях. Суцільних заростей на значних площах, подібно до гірчака плямистого, не утворює. В невеликих улоговинах може формувати зріджені зарості площею в кілька десятків метрів.
Стан природних ресурсів та їх охорона
Сировинні запаси гірчаку перцевого значно менші, ніж плямистого, але в цілому по Україні є достатні ресурси даного виду для задоволення попиту. Основний сировинний регіон охоплює територію Закарпатської, Тернопільської, Львівської, Волинської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької областей. Стан ресурсів гірчаку перцевого в Україні не потребує суворого лімітування обсягів заготівлі його сировини.
Не допускається збір сировини на узбіччях доріг, забруднених промисловими викидами територіях, поблизу сільськогосподарських угідь, де застосовуються пестициди.
Використання лікарської сировини
Настій та рідкий екстракт гірчаку перцевого використовують як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, а також при геморої. Надземну частину в комплексі з іншими лікарськими рослинами застосовують при проносі та ентероколітах, зовнішньо - при лікуванні геморою. Входить до складу протигемороїдальних свічок "Анестезол". Галенові препарати справляють також деяку сечогінну та кардіотонічну дію [6]. В народній медицині його застосовують при захворюваннях щитовидної залози, як знеболюючий та ранозагоювальний засіб, а також при захворюваннях печінки, сечокам'яній хворобі [7].
Література
1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 218.
2. Клоков М.В. Рід спориш, гірчак. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - Т. 4. -С. 226-227.
3. Козьяков О.С., Осетрова О.І., Зиль І.П. Лікарські види роду Polygonum L. на Україні // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, №2. - С. 42-45.
4. Мякушко Т.Я., Зинченко Т.В. Определитель лекарственных растений Украины.- К.: Наук. думка, 1982.- С. 48.
5. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. - К.: Наук.думка, 1991. - С. 112.
6. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 40-41.
7. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 71-72.