Валеріана лікарська

Valeriana officinalis L.

В Україні зростають 10 видів роду Valeriana L. З них в медицині використовують кореневища з коренями валеріани лікарської (V. officinalis = V. exaltata J.C. Mikan), в. бузинолистої (F. sambucifolia J.C. Mikan), в. пагононосної (V. stolonifera Czern.), в. російської (V. rossica Р. Smirn.), в. Гроссгейма (V. grossheimii Worosch.).

Не допускається збір в. цілолистої (V. simplicifo-lia (Rchb.) Kabath.) [4], в. бульбистої (V. tuberosa L.) [10], в. дводомної (V. dioica L.) і в. трикрилої (V. tripteris L.).

Морфо-біологічні особливості

Валеріана лікарська - багаторічна трав'яниста рослина з вертикальним кореневищем довжиною 2-4 см, зі столонами або без них і численними шнуровидними світло-бурими коренями. Стебло звичайно одне, прямостійне, бороздчасте, голе, розгалужене в суцвітті, висотою 40-130 (150) см [10]. Вузлів п'ять-вісім, вони опушені досить довгими простими волосками [2]. Листки супротивні, черешкові (верхні сидячі), непарноперисті. Довжина листкової пластинки 7-25 см, ширина - 3-10 см з шістьома-вісьмома парами сидячих листочків. В перший рік життя листки е виключно розетковими. Частки листка майже однакової величини, від цілокраїх до глибоко виїмчастозубчастих зелені або жовтувато-зелені, злегка опушені напівпритиснутими волосками. Квітки дрібні, блідо-рожеві, запашні, зібрані на верхівці стебла у великі щитковидні суцвіття. Зубчики чашечки під час цвітіння майже непомітні, під час достигання плоду розгортаються в чубчик. Плід - дрібна видовженояйцевидна сім'янка, довжиною 2-3 мм, увінчана десятипроменевим перистим чубчиком.

Цвітіння триває з червня до серпня, плоди достигають в липні-вересні.

Лікарською сировиною є кореневища з коренями (Rhizoma et radix Valerianae). Сировину заготовляють з серпня по жовтень. Приріст коренів продовжується майже до заморозків. Легко розмножується насінням [1]. Широко введена в культуру. Основним способом вирощування є висів насіння безпосередньо в грунт, хоча валеріану розмножують і розсадою [12, 14].

Поширення

Валеріана лікарська має євразійський тип ареалу. В Україні масово зростає на Поліссі, рідше - на півночі Степу, в лісостепових районах трапляється фрагментарно [9]. В Карпатах доходить до субальпійського поясу [6].

Основні її місцезростання приурочені до трав'янисто-осокових долинно-річкових і, рідше, вододільних боліт [16, 17].

Valeriana sambucifolia поширена в Карпатах та Закарпатті по берегах річок, лісах. У горах підіймається до 1900 м н.р.м. V. stolonifera зростає на узліссях переважно в лісостепових та степових районах України. V. rossica зрідка трапляється в Сумській та Харківській областях у степах, на суходільних луках, між чагарниками, V. grossheimii - у чагарниках та на лісових галявинах в АР Крим [17].

Еколого-фітоценотичні особливості

У цілому види валеріани невибагливі до еколого-ценотичних умов, хоча більшість з них надають перевагу вологим грунтам на відкритих місцях як у горах, так і на рівнині. При цьому валеріана негативно реагує на тривале підтоплення, витоптування, а також осушення. Оптимальними умовами для розвитку сировинних видів є частково осушені торфовища, де вони можуть домінувати серед високотрав'я протягом 3-5 років (до значного осушення ділянки) [13]. При підсиханні таких ділянок гігрофільне великотрав'я заміщується комплексом угруповань з переважанням осок і валеріана втрачає сировинне значення. Масиви валеріани при цьому розпадаються на окремі фрагменти, залишаючись куртинами серед чагарників, уздовж заплав.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Заготівля сировини дикорослих видів валеріани в природних умовах майже припинена внаслідок виснаження природних запасів та її широкого культивування у спеціалізованих господарствах (Львівська, Житомирська, Сумська, Полтавська, Хмельницька області, АР Крим).

В деяких областях питання забезпечення стабільного запасу сировини вирішують шляхом створення культурних плантацій на малопридатних для сільського господарства землях [3, 5, 11]. При доброму догляді на таких плантаціях щорічно отримують до 45 ц/га сирих коренів валеріани.

Використання лікарської сировини

Препарати валеріани в медицині використовують як заспокійливий засіб при безсонні, нервовому збудженні, неврозах серцево-судинної системи, що супроводжуються спазмами судин, при тахікардії, а також для лікування нейродермітів. Препарати валеріани: брикети кореневища з коренями, настоянка валеріани (Tinctura Valerianae), екстракт валеріани (Extractum Valerianae spissum), валокормід (Valocormidum), настій валеріани (Infusum Valerianae), кардіовален (Cardiovalenum) [7]. Валеріана входить до складу заспокійливого збору, конвалієво-валеріанових і камфорно-валеріанових крапель, крапель Зеленіна та інших комплексних препаратів [8, 15].

Література

1. Антпонюк Л.Я. Леса равнинной части (Полесье и Лесостепь) // Интродуцир. лекарств. раст.- К.: Наук, думка, 1983. - С. 9-24.
2. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - 340 с.
3. Гончаров В.І. Використання, збирання і відновлення природних ресурсів лікарських рослин // Фарм. журн. - 1986. - №2. - С. 16-17.
4. Ивашин Д.С., Катина З.Ф.. Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - 296 с.
5. Клязника В.Г. Новые формы рационального использования и охраны природных ресурсов лекарственных растений СССР // Растит, ресурсы. - 1984. - 20, вып.1. - С. 142-151.
6. Козин В.Г., Собко В.Г., Сикура И.И., Смык Г.К. Украинские Карпаты // Интродуцир. лекарств, раст. - К.: Наук, думка, 1983. - С 33-49.
7. Кузнецова М.А. Лекарственное растительное сырье и препараты. - М.: Высш. шк„ 1987. - 191 с.
8. Максютина Н.П., Комиссаренко Н.Ф., Прокопенко А.П. и др. Растительные лекарственные средства. - К.: Здоров'я, 1985. - 280 с.
9. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
10. Мякушко Г.Я., Зинченко Т.В. Определитель лекарственных растений Украины: Справочное пособие. - К.: Наук.думка, 1982. - 124 с.
11. Нікольська Л.С Деякі питання організації заготівлі і раціонального використання ресурсів лікарських рослин // Фарм. журн. - 1986. - №2. - С. 13-14.
12. Нухимовский Е.Л., Семенихин И Д., Шугаева Е.В. Биоморфология и эмбриогенез Valeriana officinalis L. в условиях выращивания (Московская область) // Растит, ресурсы. - 1989. - 25, вып. 1. - С. 16-32.
13. Охримович В.М. Лікарські рослини Волині та їх приуроченість до флороценотичних комплексів // Укр. ботан. журн. - 1986. - 43, №4. С. 33-37.
14. Пакалн Д.А. Промышленная культура лекарственных растений // Интродуцир. лекарств, раст. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 113-139.
15. Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Caprifoliaceae-Plantaginaceae. - Л.: Наука, 1990. - 328 с.
16. Флора европейской части СССР. - Л.: Наука, 1978. - Т. III, - С. 32-36.
17. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. 10. - С. 314-337.
18. Mosyakin S.L., Fedoronchuk ММ. Vascular plants of Ukraine: a nomenclatural checklist. - Kiev, 1999. - 345 p.