Латаття біле

Nymphaea alba L.

Морфо-біологічні особливості

Багаторічна водна рослина понад 100 см завдовжки, кореневище добре розвинене, жовтувато-зелене, довжиною 2-3 м, товщиною до 7 см, розгалужене, прикріплене до дна численними шнуровидними коренями, вкрите рубцями від відмерлих листків. Листки з ланцетними прилистками, плаваючі, з циліндричними черешками до 3 м завдовжки, округлі. Квіти білі, з численними пелюстками, які поступово зменшуються до центру, 10-15 см у діаметрі. Плоди ягодоподібні, зелені, майже до верхівки вкриті рубчиками від пелюсток та тичинок, дозрівають під водою. Цвіте в червні-серпні, плоди визрівають на наступний рік [4, 8].

Рослина отруйна, з лікувальною метою використовують підземні органи, листки, квітки та насіння [5-7, 9].

Поширення

Європейський вид, значно поширений в межах водозбору верхнього та середнього Дніпра, рідше - в західній та південно-західній частинах України. На півдні зростає в плавнях дельти Дніпра, Інгульця, Південного Бугу. Значно представлений на Лівобережжі: в заплаві Десни, Удаю, Сули, Ворскли, Сіверського Дінця. На Правобережжі поширений в басейні Прип'яті та її приток, але представленість його в останні десятиріччя тут швидко зменшується через осушення водойм, де зростає цей вид. У природних водоймах Криму вид відсутній.

У північних районах України поширений близький вид - латаття сніжно-біле (Nymphaea candida С. Presl), який відрізняється від попереднього виду пурпуровим забарвленням рильця і меншими розмірами квіток (до 11 см у діаметрі). Південна межа його поширення умовно проходить через Ужгород, Івано-Франківськ, Тернопіль, Черкаси, Полтаву, Харків [3].

Еколого-фітоценотичні особливості

Основні місцезростання латаття пов'язані з замуленими озерами, водосховищами, старицями, дельтами та заплавами річок [2, 8], вид також трапляється на невеликих озерах серед боліт, відкритих ділянках плавнів. Оптимальною є глибина до 2 м, хоча може зростати і на глибині 4 м - в непроточних і малопроточних водоймах (річках, озерах, старицях, ставках), де товща води може коливатися від 0,5 до 4 м. На замулених ділянках заплав може утворювати зарості разом з глечиками жовтими [1]. При зменшенні товщі води менше 0,5 м (при осушенні, накопиченні мулу тощо) інтенсивно розростаються прибережно-водні види (лепешняк великий та ін.) і латаття біле поступово випадає зі складу угруповань. Латаття біле і сніжно-біле уникають ділянок водойм зі швидкою течією. Вони зростають в екотопах, де рН води становить 6-8 і донні відклади багаті на органічні речовини [3]. Обидва види є показниками незабрудненої промисловими викидами водойми, оскільки не витримують забруднення води відходами промисловості. їх популяції швидко скорочуються внаслідок осушення екотопів, зниження обводнення та забруднення водойм [2].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Природні запаси латаття білого в Україні катастрофічно зменшуються внаслідок забруднення водойм та осушення заплав. Загальна площа заростей латаття білого в Україні на 1982 р. становила понад 9 тис. га, обсяг допустимого використання - в цілому більше 1 т [3]. Промислова заготівля сировини даного виду в Україні зараз припинена.

Індивідуальний збір кореневищ латаття білого і сніжно-білого в порядку загального використання підлягає суворому контролю з боку регіональних підрозділів Мінекоресурсів України. В деяких областях види занесені до переліку регіонально рідкісних.

Латаття біле знаходиться під регіональною охороною на території Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Чернігівської, Сумської, Полтавської, Хмельницької, Кіровоградської, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей.

Використання лікарської сировини

Кореневище латаття білого є складовою частиною збору Здренка, який застосовують для лікування деяких злоякісних пухлин, папіломатозу сечового міхура, виразкової хвороби шлунка, трихомонадних захворювань [6, 7, 9]. У свіжому вигляді - для боротьби з тарганами. Квітки мають гіпотензивну дію; настої та припарки пелюсток застосовують від веснянок, вугрів. Кореневища Nymphaea candida використовують при захворюваннях нирок та сечового міхура; настій і відвар листя та черешків - при жовтусі, запорах, виразках кишечника; насіння - для догляду за шкірою (веснянки та вугрі) [7].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 254.
2. Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління / Гол. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. - К.: Наук, думка, 1999. - 702 с.
3. Дубына Д.В. Кувшинковые Украины. - К.: Наук, думка, 1982. - 228 с.
4. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 42.
5. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник.- К.: УРЕ, 1992. - С. 111.
6. Растительные ресурсы России и сопредельных государств. - С.-Пб.: Мир и семья-95, 1996. - С.105
7. Растительные ресурсы СССР. - Л.: Наука, 1984.- С. 22-23.
8. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1953. - Т. 5. - С. 8-10.
9. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения: Справочник.- К.: Наук, думка, 1983.- С. 188-189.