Горобина звичайна

Sorbus aucuparia L.

Морфо-біологічні особливості

Дерево до 16-18 м заввишки, з нещільною кроною і гладкою сірою корою, з опушеними молодими гілками і непарноперистими листками. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані в густе суцвіття - щиток. Плоди дрібні, кулясті або овальні, ягодоподібні, червоні або оранжево-жовті, гіркуваті, терпкі, але після заморозків втрачають терпкість і стають їстівними, трохи солодкими. Насіння дрібне. Цвіте в травні - червні. Плоди достигають у вересні [7].

Лікарською сировиною є достиглі плоди (Fructus Sorbi), які заготовляють до настання осінніх заморозків (серпень-вересень) [8].

Поширення

Горобина звичайна поширена по всій Європі [1]. Росте майже по всій Україні, на півдні - зрідка. В Карпатах підіймається до верхньої межі лісу. Трапляється в лісах Розточчя-Опілля, Полісся та Волинського Лісостепу; значно представлена в північно-західній частині Західного Лісостепу та у Правобережному Лісостепу (до лінії Тараща-Черкаси-Сміла), звичайна також на Лівобережжі. У Криму трапляється в лісогірській частині - від Судака на захід до Севастополя, а також на Ай-Петрі, Чатир-Дазі, східних яйлах, відкритих кам'янистих схилах [3].

Еколого-фітоценотичні особливості

Горобина росте в лісах, чагарниках, по схилах балок, на високих і кам'янистих берегах річок, в парках, лісосмугах, придорожніх насадженнях, поодиноко чи розсіяно [3]. Маловибаглива до вологи і зростає як у посушливих умовах, так і при достатньому зволоженні, краще цвіте і плодоносить на відкритих ділянках, на свіжих підзолистих, дерново-підзолистих, суглинистих і супіщаних грунтах. Оптимальними умовами для розвитку горобини є галявини, вирубки хвойно-широколистяних і широколистяних лісів, хоча монодомінантних масивів вона не утворює. Часто присутня в підліску сосново-дубових і дубово-соснових лісів, однак цвіте і плодоносить тут рідко.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Основні ресурси горобини звичайної зосереджені в Правобережному Лісостепу [4]. Вона не утворює сировинно-цінних масивів, однак значне поширення виду дає змогу задовольнити потребу в сировині без нанесення шкоди наявним запасам. Промислові заготівлі проводять у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській областях та в Карпатах.

Не допускається збір плодів горобини на узбіччях доріг та забруднених промисловими викидами територіях.

Використання лікарської сировини

Вживається як в'яжучий, сечогінний, антисептичний, протидизентерійний та кровоспинний засіб. Настій плодів вживають при астенії, недокрів'ї, авітамінозах, при хворобах серця, печінки, нирок, сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, гіпоацидних гастритах, геморої. Плоди горобини входять до складу вітамінних зборів, використовуються для виготовлення вітамінного сиропу [2, 5, 6].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 218.
2. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1978. - С. 67.
3. Катіна З.Ф. Івашин Д.С., Анісімова М.І. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - К.: Здоров'я, 1965. - 309 с.
4. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин України. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - С. 53.
5. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко T.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 145-146.
6. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 283-284.
7. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - Т. 6. - С. 40-41.
8. Шупінська М.Д., Карпович В.Н. Фармакогнозія. - К.: Здоров'я, 1964. - С. 227.