Глід

Crataegus L.

У флорі України налічується 30 видів роду глід (Crataegus L.) [9]. Різні літературні джерела вказують на використання сировини багатьох його видів,

хоча технічна документація існує на застосування плодів та квіток лише глоду криваво-червоного (С. sanguinea Pall.) та г. згладженого (С. laevigata (Poir.) DC. (= С. oxyacantha L.) [1]. В практиці заготівлі сировини диференціація між видами не проводиться внаслідок складності ідентифікації і заготовляють всі види роду, що зростають в Україні [12].

Сировиною є квітки (Flores Crataegi) та плоди (Fructus Crataegi) глоду [7].

Морфо-біологічні особливості

Колючий кущ або деревце з черговими пірчастолопатевими або роздільними листками і дрібними двостатевими квітками, зібраними в щиткоподібні суцвіття. Плоди (несправжні) круглі або еліпсоподібні до 12 мм завдовжки, з однією-п'ятьма кісточками, червоні. Цвіте в травні-червні; плоди достигають в серпні-вересні. Види роду різняться між собою переважно за формою і, розсіченістю листків, розмірами та формою плодів, наявністю опушення та колючок [2, 8].

Поширення

Глід криваво-червоний має євро-сибірський тип ареалу, в Україні зростає по всій території, вирощується в парках, садах. Більшість українських глодів досить чітко відмежовуються в хорологічному відношенні. Значно поширеними є Crataegus curvisepala Lindm. (г. кривочашечковий), С. lipskyi Klokov (г. Липського), С. leiomonogyna Klokov (г. гладенький) (Закарпатська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, рівнинні райони Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської областей), в гірських районах - ще й С. laevigata (г. згладжений).

В Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській та Полтавській областях найбільш представленими є С. curvisepala, С. pseudokyrtostyla Klokov (г. несправжньокривостовпчиковий), C.fallacina Klokov (г. обманливий).

В Одеській, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях - Crataegus curvisepala, С. lipskyi, С. leiomonogyna, С. falla-cina, С. praearmata Klokov (г. озброєний), у Криму - Crataegus curvisepala, С. monogyna Jacq. (г. одноматочко-вий), С. orientalis Pall. ex M. Bieb. (г. східний), С. pentagyna Waldst. et Kit. (г. п'ятистовпчиковий), С. microphylla К. Koch. (г. дрібнолистий) та ін. Найбільше видів роду виявлено у передгірських та гірських районах Криму, в Лісостепу, Прикарпатті та Карпатах [11, 12], дещо меншою є різноманітність глодів в Степу, але ресурсний потенціал їх тут високий.

Майже відсутні глоди на Поліссі, за винятком його південної частини, де трапляються близькі види - г. кривочашечковий та г. несправжньокривостовпчиковий.

Еколого-фітоценотичні особливості

Дикорослі глоди, як правило, зростають окремими кущами або невеликими групами на узліссях листяних, рідше мішаних лісів [13]; в лісостеповій зоні глоди часто трапляються на пагорбах та схилах, де рясно цвітуть і плодоносять, хоча суцільних масивів не утворюють. У затінених умовах глоди пригнічені, рідко цвітуть і плодоносять, що свідчить про детермінуючу роль освітлення як екологічного фактора [13].

У степових районах глоди є типовими представниками байрачних лісів. Зростають вони переважно на деградованих і вилугованих чорноземах. Більшість з них належить до групи мегатрофних мезофітів і трапляються на родючих грунтах, нерідко в долинах річок. У горах, на південних схилах з еродованими землями, глоди рясно цвітуть і плодоносять.

Цвітуть і плодоносять майже щорічно, але диференціюються за строками цвітіння на ранньо- та пізньоквітучі. Першими зацвітають С. pallasii Griseb. (г. Палласів, Крим), С. pentagyna (Лісостеп, Степ, Крим) - у другій половині квітня, період цвітіння більшості інших видів глоду припадає на травень та першу половину червня. З одного куща діаметром близько 5 м біологічний запас суцвіть глоду в середньому становить 250-280 г.

Строки достигання плодів також різні, раніше всіх (перша половина вересня) достигають г. замшевий (С. alutacea Klokov), г. несправжньокривостовпчиковий, г. дрібнолистий. Найбільш урожайними є великоплідні глоди: східний, двокісточковий, Пояркової, Турнефора, менше - український та кримський [6]. До високоврожайних також можна віднести г. озброєний та г. гладенький.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Найбільшим є запас сировини глодів в Івано-Франківській, Тернопільській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській областях. Значні біологічні ресурси глодів наявні в Криму, особливо в передгірській і гірській його частинах. Потенційно сировинно-цінним регіоном є також Закарпатська, Чернівецька, Львівська, Харківська, Полтавська, Вінницька, Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Миколаївська та Херсонська області [4, 5, 12].

Глід Пояркової та г. український занесені до Червоного списку IUCN (1997), вони підлягають охороні в усіх регіонах України [14].

Не допускається збір плодів глоду на узбіччях доріг, на забруднених промисловими викидами територіях.

Використання лікарської сировини

Препарати глоду використовують при неврозах, деяких захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів. їх широко вживають як кардіотонічний засіб при функціональних розладах серцевої діяльності, серцевій слабкості, безсонні у серцевих хворих, початкових стадіях гіпертонії. Діють тонізуюче на серцевий м'яз, усувають тахікардію та аритмію, знижують кров'яний тиск та поліпшують загальний стан хворого. Рідкий екстракт глоду входить до складу препарату "Кардіовален" [3, 10].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - 340 с.
2. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 27-28.
3. Зинченко Т.В., Стахив И.В., Мякушко Т.Я. и др. Лекарственные растения в гастроэнтерологии. - К.: Наук, думка, 1990. - С. 46-47.
4. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - 296 с.
5. Козъяков А.С., Федорончук Н.М., Ивченко И.С. Ресурсоведческое исследование боярышников на Украине // Лесн. хоз-во в решении продов. прогр.: Тез. докл. респ. науч.-техн. конф. - К., 1984. - С. 83-84.
6. Козъяков О.С., Федорончук М.М., Івченко І.С. Ресурси видів роду Crataegus L. на Україні // Укр. ботан. журн. - 1991. - 48, №3.- С. 81-84.
7. Кузнецова М.А. Лекарственное растительное сырье и препараты. - М.: Высш. шк., 1987. - 191 с.
8. Мякушко Т.Я., Зинченко Т.В. Определитель лекарственных растений Украины. - К.: Наук.думка, 1982. - С. 62-63.
9. Определитель высших растений Украины. - К.: Наук, думка, 1987. - С. 160-161.
10. Поляков В.Г., Цикаляк Г.Л. Некоторые итоги применения препаратов боярышника при лечении и профилактике сердечно-сосудистых заболеваний // Тез. докл. I Респ. конф. по мед. ботан. - К.: Наук, думка, 1984. - С. 196.
11. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - Т. 6. - С. 49-79.
12. Федорончук Н.М. Состояние и перспективы исследования боярышников Украины для целей ресурсоведения // Тез. докл. I Респ. конф. по мед. ботан. - К., 1984. - С. 44 45.
13 Федорончук Н.М Боярышники Украинских Карпат и их использование в народном хозяйстве // Перси, развит, лесн. и деревообраб. пром.: Тез. докл. Респ. науч.-техн.