Вільха клейка, чорна

Alnus glutinosa (L.) Р. Gaertn.

Морфо-біологічні особливості

Дерево до 35 м заввишки, з темно-бурою тріщинуватою корою. Молоді гілки червоно-бурі, з білуватими поперечними сочевичками, клейкі або, зрідка, з негустим опушенням. Бруньки клейкі, на ніжках. Листки оберненояйцевидні або овальні, при основі ширококлиновидні, на верхівці округлені, нерідко виїмчасті, з країв зубчасто-пилчасті, зверху голі, зісподу в кутах жилок з рудуватими борідками, молоді листки клейкі. Тичинкові сережки 4-7 см завдовжки, зібрані по три-п'ять у гроно. Маточкові 1,2-2,0 см завдовжки, овальні, зібрані по три-п'ять, на ніжках. Горішки сплюснуті, 2,0-2,5 мм у діаметрі, з дуже вузькими крилами. Цвіте в кінці березня, в квітні [8].

Сировину - супліддя (шишки) вільхи (Fructus alni) - збирають восени та зимою (до початку березня).

Поширення

Трапляється майже по всій Україні, звичайно в лісових районах, особливо на Поліссі, рідше - в лісостепових районах ї рідко - у степових (лише по долинах великих річок, тобто біля гирла Дністра, в плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману (Кінбурзька коса) [6]. Південна межа значного поширення в Україні проходить орієнтовно через Чернівці, Хмельницький, Деражню, Немирів, Умань, Знам'янку, Кременчук, далі - по долині р. Самари і Сіверського Дінця. У Криму трапляється від Інкермана до р. Біюк Карасу [8].

Еколого-фітоценотичні особливості

Вільха зростає на вологих та заболочених місцях, часто утворюючи вільхові ліси, а також по берегах річок, стариць, озер, ставків, у мокрих балках, місцях виходу ґрунтових вод, на мало- та середньопотужних торфово-мулувато- та дерново-глейових грунтах [1, 5, 8].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси сировини вільхи великі, заготівля шишок можлива в кількості десятків тон. Основні заготівлі можна проводити у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях [4]. Значні заготівлі також є можливими в Харківській, Сумській і Полтавській областях. Лімітування заготівлі сировини є недоцільним.

Використання лікарської сировини

В народній і науковій медицині вживається як в'яжучий, дезінфікуючий, протизапальний та кровоспинний засіб. Настій суплідь вільхи використовують при гострих і хронічних колітах, ентеритах, ентероколітах, а також при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Відвар та настій "шишок" застосовують при простудних захворюваннях, ревматичному поліартриті, дизентерії, диспепсії; зовнішньо - при опіках, деяких дерматитах [3, 7]. Використовують для виготовлення препарату "Тхемеліні" (закріплюючий засіб) [2].

Література

1. Григора И.М. Ольховые лесные болота Украинского Полесья и их типология // Лесоведение. - 1976. - №5. - С. 12 -21.
2. Губергриц А.Я., Соломченко НЛ. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасс,
1968. - С. 145.
3. Зинченко Т.В., Cmaxue И.В., Мякушко Т.Я. и др. Лекарственные растения в гастроэнтерологии. - К.: Наук, думка, 1990. - С. 99 -100.
4. Ивашин Д.С., Катина З.Ф.. Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - 296 с.
5. Мілкіна Л.І. Ценози формації Alneta glutinosae в Українських Карпатах // Укр. ботан.
журн. - 1985. - 42, №3. - С. 92-94.
6. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
7. Перевозченко И.Л., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 119-120.
8. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - Т. 4. - С. 114-116.