Бузина чорна

Sambucus nigra L.

лікарські рослини

Морфо-біологічні особливості

Кущ або невелике дерево 2-6 м заввишки з попелясто-сірою корою, на якій виразно виступають сочевички; серцевина гілок біла, м'яка. Листки супротивні, непарнопірчасті, з п'ятьмасімома листочками; листочки яйцевидні або видовженояйцевидні, на вершку загострені, по краях пилчасті. Квітки білі, дрібні, зібрані щитковидним суцвіттям. Плоди - соковиті, ягодоподібні, чорно-фіолетові кістянки, з двома-чотирма кісточками. Цвіте в травні- червні. Плоди достигають в липні-серпні [2, 8].

З лікувальною метою використовують квітки, плоди, кору, коріння та листя (Flos, Fructus, Cortex, Radix, Folia sambuci) [4].

Поширення

Поширена по всій Європі, на Кавказі [1,8]. Масово зростає в лісових районах рівнинної України, рідше - в Карпатах та Криму,

Еколого-фітоценотичні особливості

Бузина невибаглива до багатства та вологості грунту, однак в умовах достатнього зволоження росте швидше. Тіневитривала, може утворювати зарості у свіжих соснових та мішаних лісах, де зімкненість крон деревостану сягає 0,7. Активно розростається на вирубках мішаних лісів, де при відсутності господарського втручання може утворювати густі зарості вже на 3-4 рік після вирубки. Часто зростає серед чагарників, на узліссях, у затінених парках, вздовж доріг. Активно відновлюється після вирубки за рахунок розростання кореневої порослі. Формує підлісок у заплавних лісах, в нижній частині схилів, балках або поблизу річок.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси сировини великі, повністю достатні для задоволення потреб фармацевтичної промисловості та служб охорони здоров'я населення України. Основні запаси зосереджені в Закарпатській, Тернопільській, Львівській, Волинській, Київській, Сумській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Хмельницькій та Донецькій областях [5].

Використання лікарської сировини

Квітки використовують як потогінний, жарознижуючий і протикашлевий засіб при простудних захворюваннях, грипі, ангіні, захворюваннях органів дихання; сік ягід - як послаблюючий, при виразковій хворобі шлунка, захворюваннях печінки, цукровому діабеті; у народній медицині екстракт з кори - як послаблюючий, потогінний, сечогінний; молоде листя - як кровоспинний, сечогінний, протизапальний, антисклеротичний, послаблюючий та болезаспокійливий засіб при шлункових захворюваннях. Квітки входять до складу потогінних та послаблюючих зборів [3, 6, 7].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 215.
2. Вісюліна ОД. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 20-23.
3. Зинченко Т.В.у Стахив И.В., Мякушко ТЛ. и др. Лекарственные растения в гастроэнтерологии. - К.: Наук, думка, 1990. - С. 49-50.
4. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. - К.: УРЕ, 1992. - С. 57.
5. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
6. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 26.
7. Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Caprifoliaceae-Plantaginaceae. - Л.: Наука, 1990. - 32S с.
8. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - Т. 10. - С. 254-256.