Береза повисла, бородавчаста

Betula pendula Roth)

В Україні, крім берези повислої, ще значно поширеною є береза пухнаста (Betula pubescens Ehrh.), яка часто входить до складу угруповань заболочених соснових лісів, передусім на торфовому грунті, іноді утворює чисті березові ліси на торфовищах або навколо них і на болотах. Трапляється по всьому Поліссю, почасти в розтоцько-опільських та прикарпатських лісах, зрідка - в Карпатах і дуже рідко - в лісостепових районах, зокрема на Поділлі, в околицях Харкова [10].

Крім вказаних вище двох найпоширеніших видів беріз, для України вказується береза дніпровська (В. borysthenica Klokov), б. темна (В. obscura А. Kotula) [2], б. низька (В. humills Schrank), занесені до Червоної книги України; б. дрібнолускова (В. microlepis Ig. Vassil.) і б. Литвинова (В. litvinowii Doluch.) [10]. Всі ці види використовують в медицині і мають однакове лікарське значення. В заготівлі сировини переважають перші два види берези як найбільш поширені в Україні.

Морфо-біологічні особливості

Дерево до 20-25 м заввишки, з гладенькою білою корою, яка легко розшаровується на окремі тонкі пластинки. У старих дерев біля основи стовбура кора чорна, з глибокими тріщинами. Молоді пагони голі, густо вкриті бородавчастими залозками. Листки яйцевидноромбічні, з країв подвійногострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешки удвічі-тричі коротші за пластинку листка. Тичинкові сережки по дві-три на кінцях гілок, 5-6 см завдовжки, маточкові - поодинокі, на коротких бічних гілочках, 2,5-3,0 см завдовжки. Плід - видовженоеліптичний горішок з крилами, удвічі-тричі ширшими за горішок. Цвіте в травні, насіння достигає в серпні-вересні.

Лікарської сировиною є бруньки та листки берези повислої (Gemnae, Folia betulae). Заготовляють бруньки до початку розпускання, листки - в період їх повного розвитку [3].

Поширення

Євро-сибірський вид [1]. Масово зростає на Поліссі. Досить звичайна рослина, але в меншій кількості трапляється в закарпатських, карпатських, прикарпатських, розтоцько-опільських лісах. У Карпатах піднімається на висоту 1200 м. Звичайна також в північній частині лісостепових районів, де переважно росте на пісках других терас річок. Досить часто трапляється в південно-західній частині Східного Поділля, Лівобережному Лісостепу тощо, значно рідше - в південній частині лісостепових районів і дуже рідко в степових. Зрідка знаходять також в горах Криму, на висоті 1000-1200 м н.р.м. [7].

Еколого-фітоценотичні особливості

В Україні зростають переважно вторинні березові ліси з берези повислої, які виникають на місці вирубаних або згорілих сосняків, ялинників, дубняків. Як домішка береза повисла входить до складу деревостанів багатьох типів лісів. Зростає на сухих і вологих піщаних, суглинистих, чорноземних і кам'янисто-щебенистих грунтах. Є світлолюбною рослиною.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси сировини берези повислої в Україні великі, заготовляти бруньки можна у великих обсягах [3]. Зауважимо, що заготовляються бруньки, листя та кора всіх білокорих беріз. Основні запаси зосереджені на півночі України (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області) [4, 6].

Використання лікарської сировини

Використовують настій і відвар бруньок берези як сечогінний і жовчогінний засіб, а також зовнішньо при порізах і наривах. Для лікування гострих і хронічних екзем роблять гарячу ванну з бруньок берези. Березовий дьоготь з кори берези входить до складу мазей Вишневського і Вількінсона. Очищене березове активоване вугілля застосовують при метеоризмі, інтоксикаціях. Препарати чаги ("березового гриба") - при гастриті і злоякісних пухлинах шлунку [7]. Екстракт кори берези має антистресові, антиексудативні та гастропротекторні властивості [8, 9]. Ефективним є використання сировини берези в акушерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживають при гіперменструальному синдромі, набряках у вагітних, клімактеричних неврозах; настойку листя і березовий сік - як загальнозміцнюючий засіб при анемії в післяпологовий період, при клімактеричних неврозах [5].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1976. - С. 204
2. Заверуха Б.В., Івченко І.С., Коз'яков С.О. Темнокорі берези України // Укр. ботан. журн. - 1986. - 43, №3. - С.79-83.
3. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 59-61.
4. Катіна З.Ф., Івашин Д.С., Анісімова М.Л. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - К., 1965. - С. 46-48.
5. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. - К.: УРЕ, 1992. - С. 57.
6. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - С. 18.
7. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 18-19.
8. Pann O.A., Пашинский В.Г. Некоторые фармакологические свойства препаратов из разных органов и частей Betula pendula Roth // Растит, ресурсы. - 1994. - 30, вып.1-2. - С. 93-98.
9. Рапп О. А. Пашинский В.Г., Фомина Т.И. Противоязвенная активность экстракта из коры Betula pendula Roth // Растит, ресурсы. - 1995. - 31, вып. 2. - С. 50-56.
10. Флора УРСР. Рід Береза. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - Т.4. - С. 102-113.