Шипшина травнева

Rosa majalis Herrm.

Рід Rosa L. у флорі України включає 88 видів, визнаних самостійними [7], оскільки вони різняться сукупністю чітких морфологічних відмінностей і часто хорологічно розмежовані. Лікарськими офіційно визнані ш. травнева (R majalis Herrm.) та ш. собача (R сапіпа L.), хоча в народній медицині застосовуються майже всі види українських шипшин. У практиці заготівлі сировини шипшини розрізняють переважно за формою та розміром плодів, що не завжди є діагностичними ознаками.

Морфо-біологічні особливості

Шипшина травнева - кущ до 2 м заввишки з коричнево-червонуватою корою. Пагони вкриті шипами; шипи звичайно парні, серповидно зігнуті, рідше майже прямі, з домішкою щетиновидних шипиків, особливо на молодих пагонах; квітконосні - майже повністю позбавлені будь-якого озброєння. Листки чергові, непарноперисті, з п'ятьма-сімома овальними або видовженими пилчастими, зісподу при-тиснутоопушеними листочками. Квітки від блідочервоних до червоних, великі (4,5-5,0 см у діаметрі), поодинокі або в мало-квіткових суцвіттях. Плід - оранжево-червоний, овальний або кулястий, соковитий, гладкий гіпантій. Цвіте в червні-липні, плоди достигають у серпні-вересні [9].

Основною сировиною шипшини є плоди (Fructus Rosae) [4], які збирають фактично зі всіх видів, що зростають в Україні.

Поширення

Шипшина травнева - євро-сибірський вид [1]. В Україні значно представлена на Поліссі, в Лісостепу, передусім Лівобережному, заходить у північні райони Лівобережного Злаково-Лучного Степу. R. canina має західнопалеарктичний тип ареалу [1], в Україні поширена переважно на Правобережжі [5]. Значно представлені в флорі України також ш. гачкувата (R uncinella Besser) - Закарпаття, Карпати, Розточчя-Опілля, Полісся, Західний Лісостеп та Крим; ш. чагарникова (R dumalis Bechst.) - розсіяно по всій Україні; ш. афцелієвидна (R subafzeliana Chrshan.) - Карпати, Прикарпаття, Розточчя-Опілля, зрідка в Поліссі та Лісостепу; ш. Андржейовського (R andrzejowskii Steven) - в Карпатах, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, Західному Поліссі, Волинському та Західному Лісостепу; ш. бедренцелиста (R. ріт-pinellifolia L.) - на кам'янистих та вапнякових відслоненнях в Лісостепу, Правобережному Степу та Криму; ш. повстиста (R. tomentosa Smith) та ш. найколючіша (R. spi-nosissima L.) - в Лісостепу, на Правобережжі заходить в лісові та степові райони.

Еколого-фітоценотичні особливості

Рід шипшина досить поліморфний, в еколого-ценотичному відношенні виділяють дві основні групи шипшин - мезофіти та ксерофіти. До значно поширених видів мезофітної групи належать ш. собача, ш. гачкувата, ш. травнева, ш. чагарникова, ш. афцелієвидна. Найпоширенішими ксерофітними шипшинами є ш. Андржейовського, ш. бедренцелиста, ш. повстиста, ш. найколючіша.

Шипшина собача ширше представлена в Україні, ніж ш. травнева, вона менш вибаглива до грунтово-кліматичних умов, однак суцільних заростей на значних площах не утворює. Обидва види зростають на схилах, серед чагарників, поблизу житла, вздовж доріг.

Всі шипшини - геліофіли, у затінених місцезростаннях погано цвітуть і плодоносять. В лісах звичайно зростають на галявинах, просіках, узліссях. Продуктивність плодів тісно корелює з морфологічними ознаками та життєвим станом. Середньовікові особини при сприятливих умовах дають до З кг плодів з куща [6].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Потреба в сировині офіційних видів шипшини в Україні значно більша за наявні запаси, однак враховуючи те, що практично ведеться заготівля сировини майже всіх видів шипшини, особливої потреби лімітувати обсяги заготівлі плодів шипшини немає. Сировинні запаси можна віднести до мало-вразливих, оскільки заготівля плодів здебільшого не шкодить рослинам. Проте заготівельники мають залишати близько 5% стиглих плодів для забезпечення насіннєвого поновлення шипшини. Основними сировинними регіонами шипшин в Україні є Лісостеп, Степ, Карпати та Крим.

Не рекомендується збирати шипшину поблизу доріг, промислових підприємств тощо.

Використання лікарської сировини

Плоди шипшини - полівітамінна сировина, яка має протизапальну, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну дію та підвищує опірність організму до інфекційних та простудних захворювань. Застосовують як ранозагоювальний засіб при маткових та інших кровотечах, сечо- та жовчнокам'яній хворобах, неврозах, астенії, недокрів'ї, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, нефритах, геморагічних діатезах, гемофілії, гіпертиреозі, діабеті, пневмонії, бронхіальній астмі; при лікуванні хвороб очей, для поліпшення функцій кровотворних органів, нормалізує зсідання крові, ущільнює стінки судин і зменшує їх ламкість. З плодів виготовляють сиропи ("Сироп з плодів шипшини", "Вітамінний сироп з плодів шипшини", "Холосас"), масляні екстракти (каротолін); з насіння - олію шипшини та інші препарати [2, 3, 8].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР.- М.: ГУГК, 1980. - С. 327.
2. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. - К.: Рад. шк., 1953. - С. 85-86.
3. Кархут В.В. Ліки навколо нас- К.: Здоров'я, 1978. - С. 186-187.
4. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник.- К.: УРЕ, 1992. - С.473-475.
5. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
6. Миронова Л.П., Пименова М.Е., Конькова П.Л. Эколого-ценотическая и ресурсная оценка
Rosa canina L. в условиях Юго-Восточного Крыма //IV Міжнар. конф. з мед. ботан. - К.: Наук, думка, 1997. - С. 115-116.
7. Определитель высших растений Украины. - К.: Наук, думка, 1987. - С. 172.
8. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 183-184.
9. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - Т. 6. - С. 177-280.