Солодка гола

Glycyrrhiza glabra L.

Морфо-біологічні особливості

Багаторічна трав'яниста рослина 50-120 см заввишки, з товстим розгалуженим кореневищем, від якого відходять горизонтальні підземні пагони до 1,5 см завтовшки, і вертикальний корінь до 1 м завдовжки і до 3 см завтовшки. Вся рослина залозисто-коротковолосиста. Стебла прямостійні, здебільшого розгалужені. Листки непарноперисті, з 9-17 овальними або видовженояйцевидними цілокраїми листочками на коротких черешках, на верхівці з вістрячком. Квітки на дуже коротких ніжках, розміщених у пазухах ланцетних, загострених, залозистих приквітків, зібрані пазушними гронами. Віночок білувато-лілуватий до 10 мм завдовжки. Боби 1,5-3,0 см завдовжки, видовжені, голі, дво-шестинасінні. Цвіте в червні-липні, плоди достигають у липні-серпні [2, 8].

Лікарською сировиною є корені (Radix Glycyrrhizae), які заготовляють восени (вере-сень-жовтень) або рано весною, на початку відростання (квітень) [4].

Поширення

Середземноморський вид, східна межа ареалу якого доходить до Ірану та Афганістану [1]. Значне поширення має в Середній Азії. В Україні поширена на південному сході і в Криму [6], де іноді утворює невеликі зарості. Росте на солончакуватих ділянках, приморських схилах, уздовж берегів Азовського та Чорного морів [5].

Еколого-фітоценотичні особливості

В південних районах України солодка гола займає незначні площі в заплавах річок, на ракушняках по берегах слабко засолених озер та інших знижених місцях. Краще росте на зволожених грунтах різного механічного складу - від суглинистих до супіщаних і піщаних. Трапляється також по берегах пересохлих річок і стариць, маловодних струмків, на дні неглибоких балок. Займає ділянки як з незасоленими, так і з солонцюватими грунтами. У Лівобережному Злаковому Лісостепу та Степу трапляється на рівнинних ділянках межиріч, схилах пагорбів, у невеликих западинах і зниженнях, утворює там різнотравно-злаково- і полиново-солодкові угруповання. Корені солодки завжди досягають ґрунтової вологи або добре зволоженого горизонту, розташованого іноді на глибині 5-6 м.

Завдяки активному вегетативному розмноженню солодка звичайно утворює доволі щільні куртини, площа яких становить 15-20 м2, які чітко виділяються серед оточуючої рослинності. Формування виражених куртин на грунтах легкого механічного складу стало однією з причин її винищення внаслідок заготівлі кореневищ без урахування відновного потенціалу.

Стан природних ресурсів та їх охорона

Сировинні запаси солодки голої, достатні для промислової заготівлі, в Україні відсутні. Обстеження популяцій солодки голої в Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях і Криму свідчить про те, що вони займають невеликі ділянки і проявляють тенденції до скорочення: за останні роки суттєво скоротились зарості солодки на Ара-батській стрілці, зовсім зникли в Новотроїцькому р-ні Херсонської обл.

Єдиним місцем, де цей вид взято під індивідуальну охорону, є пам'ятка природи на Білоса-райській косі (Донецька обл.): солодка зростає тут на площі 1 га. Охороняється вид також в Хомутовському Степу.

У Запорізькій обл. невеликі зарості цього цінного виду розташовані вздовж Азовського узбережжя. Деякі з них знаходяться під загрозою знищення і потребують термінових охоронних заходів, зокрема на Бердянській косі (середній і дальній), де внаслідок надмірної кількості відпочиваючих, а також посиленої заготівлі зарості солодки знаходяться у вкрай пригніченому стані. Незважаючи на те, що на Бердянській косі створено ботанічний заказник місцевого значення, охоронний режим на даній території на низькому рівні.

Вирішення проблеми забезпечення сировиною солодки національної фарміндустрії можливе шляхом створення її плантацій. Вид добре розмножується вегетативно і насіннєвим способом. При сприятливих умовах три- і чотирирічна культура солодки дає до 8 т повітряно-сухих коренів з 1 га. В місцях природного зростання варто проводити підсів і посадку кореневищ, які легко приживаються і дають нові надземні пагони.

Солодка гола перебуває під регіональною охороною в Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях.

Використання лікарської сировини

Солодку вживають як відхаркувальний, слабкий проносний, обволікаючий і сечогінний засіб, а також як засіб, що регулює водно-сольовий обмін, при атрофічних гастритах, бронхіальній астмі, обструктивних бронхітах, алергодерматозах, гіпофункції надниркових залоз, простатитах, жіночій неплідності. Використовують екстракт сухий, екстракт густий, сироп солодкового кореня, грудний порошок та інші препарати. Солодковий корінь є основою для пілюль, поліпшує смак різних препаратів і мікстур. Входить до складу препаратів "Гліцирам" (протизапальний засіб), "Ліквірітон", "Фла-карбін" (спазмолітичні і противиразкові), "Сен-сен" (відхаркувальний) тощо [1, 2, 3]. Екстракт з надземної частини солодки (трави) має фунгіцидну, гепа-тозахисну, протизапальну і протиалергічну дію [7].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 301-303.
2. Катіна З.Ф., Івашин Д.С., Анісімова МЛ. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - К.: Здоров'я, 1965. - С. 217-218.
3. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1978. - С. 156-157.
4. Кузнецова М.Л. Лекарственное растительное сырье и препараты. - М.: Высш. шк., 1987. - С. 77-78.
5. Ловеліус О.Л., Калачова Л.І. Розповсюдження і фітоценотичні особливості Glycyrrhiza glabra L. на Україні // Укр. ботан. журн. - 1990. - 47, №5. - С. 89-91.
6. Мінарченко В.М. Флора лікарських рослин. - Луцьк: Едельвіка, 1996. - 178 с.
7. Степанова Э.Ф., Сампиев А.М., Сараф А.С. Разработка и технологическое обоснование фитопрепарата, обладающего противоаллергическим действием // Персп. созд. и произв. лекарств, средств в Украине: Тез. докл. - Харьков, 1993. - С. 68-70.
8. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - Т. 6. - С. 491-492.