Оман високий

Inula helenium L.

Морфо-біологічні особливості

Багаторічна трав'яниста рослина з товстим, багатоголовим, темнувато-бурим ззовні і білуватим усередині кореневищем, від якого відходять нечисленні корені. Стебла прямостійні, м'яковолосисті, 60-250 см заввишки.

Листки великі, нерівномірнопильчасті, зверху жорстковолосисті, прикореневі - на черешках, довгасті, середні та верхівкові - сидячі, напівстеблообгортні. Суцвіття - великі кошики на верхівках стебел та бічних пагонів - утворюють пухкі щитки; крайові квітки язичкові, темно-жовті, внутрішні - трубчасті, жовті. Плід - бура сім'янка з чубчиком. Цвіте у червні-вересні, плоди достигають у серпні-жовтні [11].

Сировиною є кореневище і корені (Rhizoma cum radicibus Inulae helenii) [8]. Заготовляють їх восени, після відмирання надземною частини (серпень-вересень) або рано весною до відростання (квітень) [2].

Поширення

Оман високий диз'юнктивно євразійський вид [1]. Зростає майже по всій території України, але частіше - на Правобережжі, передусім у лісостепових районах, рідше - в Степу і на Поліссі [5], в Карпатах майже відсутній [8]. Зрідка трапляється в Гірському Криму [3].

Еколого-фітоценотичні особливості

Оман високий зростає розсіяно або невеликими групами на відкритих вологих місцях по долинах річок та балок, на луках, болотах, серед чагарників, на лісових галявинах, вирубках, узліссях, по берегах струмків, невеликих річок, біля виходу ґрунтових вод [8]. Добре росте на болотистих, глинистих, супіщаних грунтах, віддаючи перевагу чорноземам [5].

Екологічно оптимальними є відкриті ділянки зі свіжим режимом зволоження, при збільшенні сухості місцезростань життєвість оману знижується [9]. Звичайно площа заростей не перевищує 1-2 га, але подекуди досягає 5-6 га і більше [5].

Стан природних ресурсів та їх охорона

На даний час проблема суворого лімітування обсягів заготівлі сировини оману високого відсутня, оскільки потреба в сировині виду майже повністю задовольняється за рахунок його вирощування в культурі [4]. У природних місцезростаннях невеликі заготівлі кореневищ оману високого проводять на Поділлі та у прилеглих до нього районах: у Чернівецькій, Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій та на півночі Одеської області. В поліських районах запаси сировини зменшились внаслідок інтенсивних меліоративних робіт в заплавах [10].

Оман високий знаходиться під регіональною охороною на території Івано-Франківської, Чернігівської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей.

Використання лікарської сировини

Оман високий вживають як протизапальний, відхаркувальний засіб. Застосовують при бронхітах, бронхіальній астмі, пневмонії, туберкульозі, захворюваннях сечовивідних шляхів та печінки, подагрі, ревматоїдному артриті, атеросклерозі, ексудативному діатезі.

Препарати оману нормалізують функцію кишечника, справляють капілярозміцнюючу та антисептичну дію, прискорюють регенерацію слизової оболонки шлунка при виразкових ураженнях. З коренів оману високого виготовляють препарат "Алантон", який вживають при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Зовнішньо використовують при ранах, що важко загоюються, екземі, нейродерміті, для зміцнення запалених ясен [6, 7].

Література

1. Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1980. - С. 227.
2. Ивашин Д.С, Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. Справочник по заготовкам лекарственных растений. - К.: Урожай, 1983. - С. 95-97.
3. Катіна З.Ф., Івашин Д.С., Анісімова М.І. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - К.: Здоров'я, 1965. - С. 159-162.
4. Коломиец Н.И., Бойченко Э.С. Опыт выращивания девясила высокого на Украине // Тез. докл. VII Делегат, съезда ВБО. - Л.: Наука, 1983. - С. 194-195.
5. Кондратенко Б.С. Еколого-біологічні особливості, поширення та охорона оману високого (Inula helenium L.) на Правобережній Україні // VI з'їзд УБТ: Тез. доп. - К.: Наук, думка, 1977. - С. 240-241.
6. Котов А.Г., Хворост П.Л., Любецкая Ж.А. и др. Терпеноиды Inula helenium L. и их ранозаживляющее действие // Персп. созд. и произв. лекарств, средств в Украине: Тез. докл. - Харьков, 1993. - С. 45-46.
7. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. - К.: УРЕ, 1992. - С. 308.
8. Перевозченко И.И., Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. - К.: Урожай, 1991. - С. 46-47.
9. Родионов Б.С., Синицина В.Г. К экологии девясила высокого // Тез. докл. VII Делегат. съезда ВБО. - Л.: Наука, 1983. - С. 206-207.
10. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 89-90.
11. Флора УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - Т. 11. - С. 113-116.